28 жовтня минає сім років, як не стало серед нас унікальної людини, неординарної творчої особистості, великого лікаря, родоначальника мануальної терапії, нашого славного земляка, патріота своєї землі
Миколи Андрійовича Касьяна
Свіча горіла, сяяла, палала,
Тепло скрізь дарувала, всюди, всім,
В жовтневий день, раптом, вогню не стало -
Засяла ж зірка в небі голубім…
Горить свіча, немов ота зоря,
Така яскрава, тепла і велика,
Теплом нас зігріває іздаля,
Дощем жовтневим плаче тихо…
Горить свіча, а віск униз спада,
Дає нам силу, віру і надію,
Цей віск – немов жива вода,
Що зцілить вмить усіх нас, відігріє…
Горить свіча – то лікаря життя,
Таке коротке, та яскраве й світле,
В нім біль і радість, щирість й каяття,
Його зоря у наших душах квітне!..
Минає сьомий рік без Касьяна…
Вже пісня відспівала не одна,
А він у небі Янголом кружляє
Хай кожен з нас його в цей день згадає!
Пам’ятаємо, сумуємо, гордимося, висловлюємо співчуття рідним…
Педагогічний та дитячий колектив Кобеляцького районного Будинку дитячої та юнацької творчості ім. Миколи Касьяна.
| 
