22 березня у Полтавському обласному центрі естетичного виховання учнівської молоді вперше пройшов обласний конкурс дитячої казки. На розгляд журі було представлено 83 роботи юних казкарів з усієї області. Свої роботи подали юні літератори і Кобеляцького БДЮТ імені Миколи Андрійовича Касьна: Білаш Максим, учасник гуртка «Журналістика» (керівник: Олена Білаш) та Кузема Тарас, вихованець літературного гуртка (керівник: Віта Кузема), який за підсумками журі у старшій віковій категорії отримав диплом ІІ ступеня за казку «Без дружби нема діла». Вітаємо з перемогою!!!
БЕЗ ДРУЖБИ НЕМА ДІЛА
( Повчальна казка у віршах)
Жили-були в людськім тілі
Друзі закадичні,
Всі на місці, всі при ділі,
У всіх справи звичні.
За призначенням всі різні,
Кожен – справжнє диво,
Неповторні всі й важливі
Органи людини!
Надважливі справи мали
Ніби, п’ять із них,
Бо постійно працювали,
Весь людини вік.
Газообмін – це Легені,
В нормі – добрий знак!
Нирки – фільтри для людини,
І без них – ніяк!
А Печінка захищає
Від токсинів різних,
Жовчогінну силу має
При вірусах грізних!
Кровообіг організму –
Серця це робота.
Живить киснем всі клітини –
В тім його турбота!
Ну а Мозок регулює
Всі функції тіла,
Все він знає й контролює,
До всього є діло!
Разом органи формують
Важливі системи.
Дружать міцно, співпрацюють,
Здоров`я – їх тема!..
Отож, кожен мав роботу,
Був відповідальним.
Мали лад вони і згоду…
Словом, жили гарно!
Але якось поміж ними
Трапилось негоже:
Стали враз друзі чужими –
Загордився кожен!
Набундючились Легені:
«Ми – найголовніші,
Не захочем працювати –
Й людина не дише!»
Нирки також стали в позу:
«Нікуди без нас!
Робим ми багато дуже,
Визнати це час!»
А Печінка причитала:
«Я – така одна.
І працюю теж немало.
Я тут головна!»
Серце аж почервоніло:
«Ну ви даєте!
Як відмовлюсь я робити –
Всі пропадете!»
Мозок з усіх сил старався:
«Сваритись – не діло!..
Я ж про всіх вас піклувався», -
Вже й його заділо.
Раптом дуже заболіло,
Закрутило скрізь,
В жар укинуло все тіло –
Вірус десь проліз!..
І людина захворіла,
З кожним днем здає,
А органам нема діла,
Кожен гне своє!
А Хвороба розходилась –
Біда не мине!
Треба б, друзі, схаменутись ,
Тіло то - одне!
І здалося першим Серце:
«Я уже не можу,
Захворіло я, здається,
Перестаньмо, прошу!»
І Печінка застогнала:
«Гіркота у роті…
Не сваріться, я ж казала,
Нумо до роботи!»
А Легені підхопили:
«Кашель – нема спасу!
Може ми збирем всі сили
Й проженем заразу?»
Нирки дружно застогнали:
«Лейкоцитів – море,
А гемоглобіну – мало…
Може бути горе!»
І взялися до роботи
Всі органи разом,
Працювали без упину –
Мало було часу!
Кожен з них добре старався,
Помагав другому…
І нарешті Вірус здався,
Залишилась втома…
Одужувала людина
Зміцнювалось тіло…
І прорік Мозок: « Без дружби
Нема таки діла!!!
Кузема Тарас, 16 років,
гурток «Літературна творчість»,
Кобеляцький БДЮТ імені М.А.Касьяна
|
